Куди піти в Києві

Думаю, вже багато статтей написані з переліком модних місцин для відпочинку в Києві. Та й взагалі сам по собі Київ створений таким, що можна зайти на сусідню вулицю і одразу відкриєш для себе якийсь інший і химерний Київ.
Розповім Вам про цікаве місце, заховане подалі від цікавий туристичних очей і подалі від протоптаних стежин обм'яклих любителів "тільки не ходити". Тому, якщо ви не готові трохи попрацювати ногами, то можете сміливо купити квиток в кіно, що знаходиться в сусідньому під'їзді і не паритись. Любителям природи та активного способу життя пропоную відвідати Сирецький дендропарк.


Попереджаю, що знайти його буде не просто. Для початку пропоную ознайомтесь з загальними фактами.

Факт 1. Сирецький дендропарк існує.

Про це розповідають небагаточисельні свідки, які бачили його на власні очі і наступні фото-свідчення.

Вхід в таємний парк

Схема парку та правила поведінки

Як в тій казці і я там була тільки мед-горілку не пила, бо це заборонено правилами відвідування парку, за якими слідкує хіба безтілесний дух засновника Птіцина.

Факт 2. Його важко віднайти, але реально

Розкажу вам таємний шлях до цього райського саду,як мені його переповіла подруга, якій його розповів старий дідусь, якого вона зустріла в потязі з Херсона до Києва. І це чиста правда, саме так ми дізнались про парк. Однак закралась думка, що тим дідусем міг бути Птіцин, який прагне оживити славу свого творіння. Хто його знає правд це чи ні, але містика парку чекає на вас.

Візьміть карту києва або просто зайдіть в карти від Google і відшукайте метро Сирець. На північному заході знаходяться два озера, що ховаються під березами. Між тими липами доріжка, яка веде в ліс. Піднімайтесь нею поки не дійдете до роздоріжжя. Поверніть праворуч і більше не звертайте поки не вийдете з лісу. Якщо щось трапиться і ви все-таки звернете зі шляху, то ризикуєте натрапити на городи і покинуті фруктові сади, а ще знайти цікаві утаємничені місцини. Коли доберетесь до дороги (важко звичайно це дорогою назвати). Давайте так, коли стежина впреться в високий мур-паркан, зверніть ліворуч і прямуйте на захід сонця. І нехай вас не бентежать і не лякають покинуті буділі, повалені дерева та відсутність асфальту, це нормально, адже ми не на Хрещатик націлились ;-). Зліва древній ліс зміниться дитячим садком і це знак - ми прийшли.

Тепер прямуємо через пропускний пункт агрофірми "Квіти України" і одразу помічаємо зену стрілку з надписом "Дендропарк" йдомо за вказівниками. Праворуч бачимо пам'ятник чоловіку, можливо засновнику парку, а, може, це надгробок. Як дізнаєтесь скажіть і мені.

Прямуємо далі і потрапляємо власне в парк. Вітаю ви дістались! 

Тепер насолоджуйтесь і головне, прочитайте натупний пункт.

Факт 3. Не все можна їсти. Точніше, нічого не можна їсти

Про те, що в парку є яблуні, ліщина, алича і багато інших смачних речей ми не знали, як і про те, що тут не можна збирати та вживати плоди, шишки і т.д. Як це так?- запитаєте ви. Все просто, правила поведінки, як і карта вивішені біля парадного входу. Зараз ви все зрозумієте

Парадний вхід знаходиться тут

А фактичний, який нам вказав поважний пан на КПП тут

Я ніяким чином не заперечую того факту, що можна, мабуть, зайти через центральний вхід і "Не знання закону не звільняє від відповідальності". 

Їсти їх не можна  не тільки тому, що це заборонено, а й по тій причині, що не всі з них являються тим, на що схожі.

Це не суниця. Хоча дуже схоже листя і ягода.

Але ми об'їлись яблуками, покатались на гойдалках, посиділи на красивих лавочках і пеньках

Полазили по закинутим теплицям

Порозмірковували над питанням "Що б це могло бути?", побачивши це

Можете скільки завгодно переконувати, що це не могилка, я не повірю. Навіть дерева не вірять і намагаються дістати свого улюбленого господаря.Може одного дня їм це вдастся

Походили по лабіринтам

І довели, що за парком таки стежать та прибирають. А ще тут дуже старі дерева та безліч красивих квітів

Факт 4. Тут є діти. Багато дітей

Ввесь час, поки ми гуляли парком і лазили його хащами, ми чули сміх дітей, багато голосів та "сміхів" дітей. Вони лунали звідусіль, а найцікавіше, що ми не бачили жодної дитини. Ми бачили чаріних жіночок, що прополювали квітники, пар пенсіонерів, які фотографували квіти. Навіть дівчат, що влаштували собі фотосесію на велетенських підборах (цікаво як вони сюди в них пройшли), але жодної дитини, тільки їхні голоси. Може це древній ліс зберігає в своєму відлунні голоси нечастих відвідувачів і часи смутку и глибокої задуми розважає себе солодкими спогадами?

Питань багато, але найважливіше те, що тут нереальна атмосфера для відпочинку. Як би ви там не було, але цей парк мені значно більше імпонує, ніж Ботсад. Хочаб тим, що він залишається таким особливим і тільки твоїм.

Не бійтесь сходити з протоптаної стежини, адже часом в хащах можна знайти смачні яблука та груші :-).